За результатами дослідів, проведених у 1997 - 2000 рр., виявлено особливості формування урожайності та якості зерна сої сорту Білосніжка та нових, внесених до "Реєстру сортів рослин України" сортів сої Київська 91 і Чернятка на типових чорноземах правобережного Лісостепу України залежно від попередника та норми висіву насіння. Встановлено, що на формування урожаю зерна найбільший вплив має фактор норми висіву насіння (35,66 %), а також взаємодія факторів (23,25 %) та сорт (10,04 %). Суттєво впливають на урожайність зерна гідротермічні умови року та інші невраховані фактори, частка яких складає 29,35 %. На вміст сирого протеїну в зерні найбільше впливають сортові особливості (51,17 %), погодні умови (28,66 %); на вміст жиру - сортові особливості (85,35 %), погодні умови (28,66 %), норма висіву насіння (6,42 %). Найбільші урожаї та найнижчу собівартість зерна одержано завдяки сівбі після кукурудзи на зерно сорту Білосніжка з нормою висіву насіння 500 тис./га, сорту Київська - 91 - 650 тис./га, сорту Чернятка - 800 тис./га, у разі сівби після цукрових буряків - відповідно 350, 800 та 800 тис./га схожих насінин.

Розглянуто властивості природних компонентів для формування дражувальної оболонки насіння овочевих культур. Обгрунтовано вибір компонентів, які забезпечать драже властивості, наближені до природного середовища розвитку рослин - грунту - у вологому стані та необхідну міцність у сухому стані.

Мета роботи - напрацювання концептуальної системи основних складових інтенсифікації біологічного агровиробництва, а також визначення перспективних напрямків забезпечення впровадження біотехнологічних альтернатив. Методи досліджень: теоретичні - аналіз і синтез досліджуваних інформаційних ресурсів, лабораторно-польові - проведення польових експериментів. Розробка базується на використанні агроекологічних та біотехнологічних методів з використанням ценологічного підходу, а також комплексного, системного та логічного методів дослідження. Запропоновано основні складові інтенсифікації біологічного агровиробництва: застосування біологізованих сівозмін (не менше 20 % бобових); вибір виду та сорту (стійкість, пристосовуваність); біологічний захист рослин (ентомологічні та мікробіологічні препарати); органічне удобрення (сидерати, біопрепарати для відновлення родючості грунту, біогумуси); адаптивні гнучкі агротехнології (щосезонне внесення змін в агротехнологію на основі метеорологічних та фітосанітарних прогнозів). Залежно від інтенсивності впливу на ланки трофічного ланцюга агробіоценозу доцільно використовувати таку класифікацію біологічних агровиробництв: біологічне виробництво - повна відмова від застосування агрохімікатів та генно-модифікованих організмів, відповідність усім вимогам органічного законодавства ЄС або (і) вимогам країн або фірм-імпортерів; біодинамічне виробництво - інтенсивний вплив на окремі ланки трофічного ланцюга (грунтозахисні технології, мінімізації обробітку грунту, заміна агрохімікатів на природні біологічні аналоги, використання біологічно активних органічних добрив тощо); інтегроване екологізоване виробництво - інтенсивний вплив на всі ланки трофічного ланцюга агробіоценозу шляхом комплексного науково обгрунтованого включення в нього біотехнологічних техноценозів виробництва біогумусу, ентомологічних і мікробіологічних препаратів захисту рослин, мікробіологічних добрив на фоні повної відмови від застосування агрохімікатів. Висновки: інтенсифікацію біологічного агровиробництва доцільно проводити шляхом комплексного інтегрованого використання традиційних агроприйомів та біотехнологічних альтернатив, а також подальшого розроблення та впровадження адаптивних гнучких агротехнологій, які передбачають щосезонне внесення змін в агротехнологію на основі метеорологічних та фітосанітарних прогнозів. Для зменшення витрат на використання біотехнологічних альтернатив доцільне власне або регіональне виробництво ентомологічних і мікробіологічних препаратів захисту рослин та біологічно активних добрив.

Висвітлено особливості формування врожаю ранніх ярих культур та його структури під час вирощування за різних систем основного обробітку грунту в агрометеорологічних умовах 2017 року, які значно відрізнялися від середніх багаторічних даних за забезпеченням вологою та тепловими ресурсами. Методи досліджень: теоретичні - аналіз і синтез літературних інформаційних ресурсів; експериментальні - на основі польового досліду, закладеного у умовах правобережного Лісостепу України. У період сівби та появи сходів основних сільськогосподарських культур (кінець квітня - травень) гідротермічні умови 2017 року були задовільними. Подальший розвиток усіх культур як у вегетативну, так і в генеративну фазу, проходив у дуже посушливих та сухих умовах, коли ГТК Селянінова лежав значно нижче середніх багаторічних значень. Протягом періоду вегетації вміст продуктивної вологи в орному шарі грунту змінювався в бік зменшення, незалежно від системи основного обробітку грунту, зважаючи на агрометеорологічні умови періоду вегетації, інформація про які наведена вище. У середині вегетації гороху, у фазі цвітіння, запаси продуктивної вологи в орному шарі грунту знизилися до критичних: від 31,3 мм за традиційного способу основного обробітку грунту до 40,9 мм - за використання міні-тілу. При цьому спостерігалася тенденція, обернена стану зволоження грунту на початку весняних польових робіт: кількість доступної вологи зростала за відмови від полицевої оранки і зменшення глибини обробітку. Найвищого рівня врожайності гороху в 2017 році було досягнуто на варіантах із застосуванням традиційної системи основного обробітку грунту; найвищої урожайності на посівах ячменю було досягнуто за застосування консервувальної системи основного обробітку грунту, яка базується на глибокому обробітку без обороту пласта. Застосування інших систем основного обробітку грунту, в межах схеми наших дослідів, призводило до суттєвого зниження рівня врожайності. Висновки: агрометеорологічні умови 2017 року суттєво відрізнялися від середніх багаторічних: за суттєвої нестачі вологи в період активного росту та розвитку рослин спостерігалось надходження надлишкових активних температур, що створювало стресові умови для формування врожаю всіх польових культур. Ріст та розвиток рослин гороху та ячменю ярого протягом генеративної фази проходив в умовах гострої нестачі вологи, що негативно відобразилося на рівні продуктивності посівів. Максимальний рівень продуктивності ранніх ярих культур за стресових умов вегетації 2017 року забезпечувало застосування систем основного обробітку грунту, які базуються на глибокому обробітку з обертанням або без обертання пласта.

Висвітлено особливості використання елементів живлення рослинами. Описано зовнішні ознаки нестачі елементів живлення, значення та способи застосування добрив на посівах сої для оптимізації режимів живлення і реалізації генетичного потенціалу зернової продуктивності. Методи досліджень: теоретичні - аналіз і синтез досліджуваних літературних інформаційних ресурсів. Розкрито особливості живлення рослин сої, фізіологічну та біохімічну роль мікро- та макроелементів в процесах метаболізму та органогенезу. На підставі аналізу доступних наукових літературних джерел наведено дані про зовнішні ознаки мінерального голодування рослин сої, які можуть слугувати потенційними причинами зниження урожайності та перешкоджати реалізації генетичного потенціалу продуктивності цієї культури. Описано способи внесення елементів живлення, принципи та умови застосування мінеральних добрив для оптимізації режиму живлення і повного задоволення потреб рослин у мікро-та макроелементах. Висновки: вирішити проблему повного забезпечення рослин доступними формами макро- і мікроелементів у процесі онтогенезу можна, застосовуючи в системі удобрення сої багатокомпонентних, хелатних позакореневих добрив, які характеризуються досить високим коефіцієнтом засвоєння. Підживлення посівів проводять у період закладки та формування генеративних органів. Лише завдяки збалансованому застосуванню добрив, які містять мікроелементи, можна отримати максимальний урожай належної якості, генетично закладений у насінні сільськогосподарських культур. Нестача мікроелементів у доступній формі у грунті призводить до зниження швидкості перебігу процесів, які відповідають за розвиток рослин. У кінцевому результаті це призводить до втрат урожаю та зниження показників його якості.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.3-466

Рубрики:

Рис

Шифр НБУВ: Ж70575 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - висвітлити особливості впливу різних попередників на накопичення вологи та поживних речовин у грунті. Методи досліджень: теоретичні - аналіз і синтез літературних інформаційних ресурсів; польові та лабораторні досліди, які проводилися протягом 2013 - 2016 років в НВЦ БНАУ, розташованому в центральному Лісостепу України. Проведення польових досліджень показало, що залежно від попередників після їх збирання запас продуктивної вологи в шарі грунту 0 - 20 см і 0 - 100 см коливається в широких межах. Більший запас вологи як у шарі грунту 0 - 20 см, так і в 0 - 100 см був після таких попередників як гірчиця біла, горох, соя. Менше вологи містилося після кукурудзи на зерно і ячменю озимого. Отримані експериментальні дані свідчать про те, що найкращий водний режим для озимої пшениці складається після гірчиці білої, гороху на зерно і сої. Менш сприятливо водний режим складається після озимого ячменю і кукурудзи на зерно. Найбільш оптимальними за кількістю накопиченої вологи у грунті виявились попередники гірчиця біла та горох на зерно. В середньому за роки досліджень після цих попередників перед сівбою пшениці озимої в орному шарі 0 - 20 см знаходилося 28,73 - 29,48 мм, а у горизонті грунту 0 - 100 мм накопичилося вологи 87,48 - 91,30 мм. Також сівба після цих попередників забезпечила найкращі сходи рослин пшениці озимої. Аналіз кореляційних зв'язків між урожайністю та динамікою продуктивної вологи у 0 - 100 мм шарі грунту за вирощування пшениці озимої сорту Золотоколоса після різних попередників, показує що коефіцієнт кореляції r = 0,4920 та коефіцієнт детермінації d = 0,2421 вказують на середню безпосередню залежність урожайності від накопичення продуктивної вологи у 0 - 100 мм шарі грунту. Восени після збирання попередників пшениці озимої найбільша кількість легкогідролізованого азоту спостерігалася після гороху на зерно і становила в горизонті 0 - 10 см - 17,62 мг, в 10-20 см - 15,47 мг і в 20 - 30 см - 13,91 мг-екв. на 100 грам абсолютно сухого грунту. Дещо менше легкогідролізованого азоту в грунті було після кукурудзи на зерно і сої. Так, в горизонті 0 - 10 см його, відповідно, було 5,25 і 6,38 мг., в 10 - 20 см - 13,74 і 14,29 мг і в шарі 20 - 30 см, відповідно, було 12,49 і 13,17 мг-екв. на 100 г грунту. Найменше азоту накопичувалося після озимого ячменю на зерно в горизонтах 0 - 10 см, 10 - 20 і 20 - 30 см, відповідно, містилося 14,06, 12,83 і 11,03 мг. Висновки: рослини пшениці озимої по непарових попередниках перебувають не тільки в менш сприятливих умовах осіннього вологозабезпечення, але й азотного живлення, що істотно впливає на формування елементів структури продуктивності колосу, а в підсумку - і величини урожайності.

Мета досліджень - пошук шляхів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Методи досліджень - інформаційно-аналітичні, польові, експериментальні та патентні. Результати досліджень сучасних агротехнологій, які тривалий час проводяться в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого, свідчать, що підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва можливе лише на шляху адаптації та впровадження сучасних техніко-технологічних рішень з урахуванням біосферних ресурсів. Системні дослідження в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого техніко-технологічних рішень для розкриття і ефективного використання ресурсів біосфери являють собою сукупність взаємопов'язаних розробок інформаційного, агротехнологічного і технічного забезпечення та дають змогу синтезувати раціональні техніко-технологічні рішення для вирощування зернових та зернобобових культур, виходячи з умов конкретного сільськогосподарського підприємства. У процесі досліджень у 2012 - 2018 роках реалізація державно-приватного партнерства УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого з вітчизняними сільськогосподарськими та машинобудівними підприємствами сприяла розробці, модернізації та введенню на вітчизняний ринок біля 120 техніко-технологічних інноваційних розробок. Науково-випробувальна діяльність в УкрНДІВПТ ім. Л. Погорілого з дослідженням та внесенням пропозицій щодо модернізації інноваційних розробок сільськогосподарських машин і обладнання дозволили отримати прибуток як відвернену шкоду за вказаний термін на суму близько 200 млн гривень.

Мета дослідження - напрацювання концептуальної системи розроблення техніко-технологічних рішень підвищення ефективності біологічного виробництва, зокрема визначення методів їх розроблення. Методи дослідження - розробка базується на використанні агроекологічних та біотехнологічних методів через ценологічний підхід, а також комплексного, системного та логічного методів дослідження. Запропоновано визначення поняття техніко-технологічного рішення та визначено рівні відповідно до проблем, які потребують вирішення. Техніко-технологічне рішення являє собою дуалістичну інформацію, яка містить такі взаємозв'язані складові: технологічний процес (технологічні операції, їх послідовність, вимоги до них тощо); перелік (комплекс) технічних засобів для їх реалізації. Відповідно до виробничих проблем, які потребують вирішення, техніко-технологічні рішення можуть відповідати таким рівням: вибір оптимального чи раціонального рішення, виходячи з показників конкретного сільськогосподарського підприємства, наявності машинно-тракторного парку, фінансових та матеріальних ресурсів; вирішення техніко-технологічного протиріччя щодо конкретної технологічної операції, застосування біотехнологічної або агротехнічної альтернативи; вирішення комплексу техніко-технологічних і агроекологічних протиріч, які дозволяють відновити малий колообіг поживних речовин, вирішити проблеми збереження родючості, отримання високоякісної продукції досягненням синергетичного ефекту. Висновки: щоб розробити техніко-технологічні рішення для інтенсифікації біологічного агровиробництва пропонується використання методів: біотехнологічної заміни; винесення біогенних процесів з агробіоценозу на промислові майданчики; випередження кліматичних змін; введення в трофічний ланцюг агробіоценозу додаткової ланки для ізолювання або видалення забруднюючих речовин; використання прийомів та елементів точного землеробства. Інтенсифікацію біологічного агровиробництва доцільно проводити шляхом розроблення та впровадження науково обгрунтованих та ефективних техніко-технологічних рішень біологічного виробництва, які відповідають конкретним природно-кліматичним умовам і спеціалізації сільськогосподарського виробництва.

Мета дослідження - напрацювання системи основних складових інтенсифікації біологізованого агровиробництва Методи досліджень - теоретичні - аналіз і синтез наукової інформації з доступних літературних джерел; лабораторно-польові - проведення польових експериментів. За результатами проведених польових досліджень виявлено позитивний вплив досліджуваного препарату на показники структури врожайності та біологічну врожайність зерна сої. Застосування органічного добрива Vega Agros на посівах сої, в межах схеми наших дослідів, сприяло підвищенню рівня виживання рослин протягом вегетації. Слід зазначити, що вплив досліджуваного добрива на зміну густоти стояння рослин у посівах сої був доволі вагомий - різниця між дослідними і контрольними варіантами досягала 9,5 %. Рослини дослідних посівів були вищими (+6,6 % до контролю), мали товщі стебла (+6,5 %), більшу кількість стеблових вузлів (+11,9) та вузлів з бобами (+12,9 %). Але водночас дослідні рослини закладали боби нижче контрольних - висота закладання нижніх бобі на дослідних варіантах у середньому складала13,6, а в контрольних - 13,8 см. Кількість бобів у разі застосування органічного добрива Vega Agros зростало як на головному стеблі (+21,5 % до контролю), так і на бічних гілках (+39,0 % до контролю). А от кількість бічних гілок не змінювалась. Сої притаманна здатність за настання несприятливих для росту і розвитку рослин умов позбуватися частини плодоелементів. Це явище має назву "абортивність". Слід зазначити, що соя здатна позбуватися як частини бобів (абортивність бобів), так і частини насіння в бобах (абортивність насіння). Застосування органічного добрива Vega Agros не впливало на абортивність насіння на головному стеблі, але значно збільшувало цей показник у насіння, яке формувалося на бічних гілках (+161,1 % до контролю). Зважаючи на результатний показник вирощування будь-якої культури - біологічну врожайність зерна, - застосування органічного добрива Vega Agros сприятливо відображалося на цьому показнику сої в межах схеми наших дослідів: якщо посіви контрольних варіантів формували біологічний врожай зерна в середньому 25,6 ц/га, то на дослідних варіантах цей показник досягав 34,0 ц/га (+32,6 % до контролю). Висновки: за результатами досліджень дії рідкого органічного добрива Vega Agros на продуктивність посівів сої в 2018 році зроблено такі попередні узагальнювальні висновки: застосування рідкого органічного добрива Vega Agros у технології вирощування сої призводить, в основному, до покращення ключових показників структури врожайності та рівня біологічної врожайності. Зважаючи на особливості агрометеорологічних умов 2018 року та основи методики дослідної справи, для формування зважених наукових висновків і рекомендацій щодо впровадження органічного добрива Vega Agros у сільськогосподарське виробництво, дослідження його дії на продуктивність сої необхідно продовжити в 2019 - 2020 роках.

Індекс рубрикатора НБУВ: П02 + П2-280

Рубрики:

Агрометеорологія та агрокліматологія

Спеціальне (окреме) рослинництво

Шифр НБУВ: Ж70575 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Довготермінові прогнози врожайності є орієнтовними, проте вони мають важливе практичне значення, оскільки дозволяють завчасно визначити доцільність сівби тієї чи іншої культури, вирішити задачі оптимізації структури посівних площ та ряду інших організаційних і стратегічних питань. Мета роботи - висвітлення результатів оцінки точності виконаних в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого прогнозів врожайності основних польових культур з різною завчасністю впродовж вегетаційного періоду. Оцінку точності прогнозів виконано обчисленням відносної похибки за стандартними методами статистичного аналізу. Результати з оцінки точності виконаних в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого прогнозів врожайності основних польових культур у 2015 - 2018 рр. свідчать про задовільну точність розроблених прогнозів на рівні держави. Скажімо, станом на кінець травня, точність прогнозування для пшениці склала 93 - 98 %, ячменю - 91 - 97 %, вівса - 93 - 98 %, соняшника - 94 - 99 %, цукрових буряків - 90 - 97 %. Найнижчою виявилася точність прогнозування врожайності кукурудзи, що в різні роки коливалася в межах 80 - 92 %. Найвища точність пізніх польових культур відмічалася у липневому прогнозі, а для основної маси зернових і зернобобових культур - у травневому. Для узагальненої групи зернових та зернобобових культур середня похибка прогнозування у січні склала 7,1 %, у травні - 5,2 %, а у липні відповідно 5,7 %. Висновки: представлені результати свідчать про задовільну точність виконаних в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого прогнозів врожайності основних польових культурна рівні держави. Проте неможливість довгострокового передбачення агрометеорологічних умов розвитку культур завжди вноситиме свою похибку і якщо період завбачення складає декілька місяців, то уникнути цієї похибки вдається лише в роки, коли агрометеорологічні умови близькі до норми, яка закладається у модель.

Внаслідок кліматичних змін на орних землях України слід очікувати підвищення дефіциту доступної для рослин вологи у урунті. Тому актуальним є пошук нових агротехнологічних рішень для адаптування технологій вирощування сільськогосподарських культур до умов зміни клімату та раціонального використання урунтової вологи. Одним із таких рішень може бути мульчування посівів прозорим поліетиленом, піддатливим біологічному розкладанню. Такий агротехнологічний підхід підвищує рівень продуктивної вологи під посівами, а також урожайність. Мета роботи - висвітлення результатів досліджень нового агротехнологічного рішення (мульчування посівів плівкою, піддатливою біологічному розкладанню) для вирощування кукурудзи та соняшника в умовах нестабільного зволоження та варіабельності температур характерних для сучасних змін клімату в Україні. Під час виконання досліджень використовувалися загальнонаукові (гіпотеза, експеримент, спостереження) та спеціальні (польовий дослід, морфологічний аналіз) методи. Досліди з вирощування кукурудзи зернової та соняшника під екоплівкою проводилися впродовж 2018 р. на дослідному полігоні УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого, який відноситься до зони Лісостепу України. Схема дослідів включала такі фактори:спосіб сівби (з екоплівкою, без плівки (контроль)) та культура (кукурудза, соняшник). Результати досліду показали, що застосування екоплівки спричиняло збільшення запасів продуктивної вологи в грунті, зростання висоти рослин, їх маси та кількості сформованих листків. Для соняшника середня висота рослин, діаметр і маса корзинки та маса зерна з однієї корзинки були більшими на варіантах із використанням екоплівки, що стало причиною формування вищої біологічної врожайності (приріст становив 15,0 %). Біологічна врожайність кукурудзи з використанням екоплівки склала 13,3 т/га і перевищувала показник контрольного варіанта (11,6 т/га) на 1,7 т/га (14,7 %). Висновки: результати проведеного досліду показали, що плівка для мульчування сприяла підвищенню врожайності досліджуваних культур, перешкоджаючи швидкому випаровуванню вологи з грунту і покращуючи мікроклімат в зоні посадок, що, на думку авторів, надзвичайно важливо в контексті сучасних змін клімату та загострення екстремальності погодних умов.

Мета роботи - представлення результатів досліджень технологічних процесів створення та експлуатації смугових енергетичних плантацій верби енергетичної та міскантусу та обгрунтування можливості їх використання як полезахисних лісосмуг. Методи дослідження - польовий дослід із супутніми спостереженнями за насадженнями. Дослідженнями встановлено, що основною деревною культурою смугової полезахисної енергетичної плантації доцільно обрати енергетичну вербу гібридів Тордіс та Тора, висота яких на 2-й рік вирощування сягає 3 - 4 метри. Висаджувати вербу слід смугами з різницею в один рік, ширина посадки рівна ширині захвату приставки переобладнаного кормозбирального комбайна, кількість смуг - не менше 2-х. У зонах, прилеглих до насаджень верби, в яких наявне пригнічення (2 висоти деревостою), доцільно висаджувати міскантус, ширина смуги теж має бути рівна або кратна робочій ширині переобладнаного кормозбирального комбайна. Висота міскантусу становить 2 - 3 метри. Загальна ширина смугової енергетичної плантації становитиме близько 12 м, а ширина між смугами - 300 - 500 м. Превагами запропонованого використання смугової енергетичної плантації як полезахисної лісосмуги є:створення ефективної полезахисної лісосмуги за 2 роки за повної механізації робіт щодо посадки та догляду; можливість та простота вирощування власного посадкового матеріалу; створення смугової енергетичної плантації, яка вже на 3-й рік експлуатації не потребує догляду, а щорічна врожайність біомаси перевищує традиційні лісонасадження в 10 - 15 разів; отримання власної додаткової біомаси (щепи), яку можна використати не тільки на енергетичні потреби, а й для виробництва органічних добрив; біологічна безпека смугової енергетичної плантації як полезахисної лісосмуги. Висновки: для швидкого та ефективного створення полезахисних лісосмуг на сільськогосподарських угіддях пропонується використання смугових енергетичних плантацій з верби енергетичної та міскантусу. Зазначимо, що смугова енергетична плантація не є повною альтернативою класичних полезахисних лісосмуг, але має переваги щодо швидкості росту та повного механізованого циклу створення та догляду за лісосмугами, а її рекультивація не потребує значних затрат.

Наведено сучасні техніко-технологічні рішення збирання зернових колосових культур, конструкційні особливості, технічні характеристики, результати випробувань та тенденції розвитку машин і обладнання з цього напряму механізації сільськогосподарського виробництва.

Розглянуто тенденції розвитку машин та обладнання для зрошення, наведено їх класифікацію, технічний опис і конструкційні ознаки. Висвітлено основні агротехнічні вимоги до дощувальних машин і систем поливу. Розкрито алгоритм вибору зрошувальної техніки стосовно умов конкретного агропідприємства. Проаналізовано системи крапельного зрошення та надано результати випробувань машин та обладнання для зрошування. Охарактеризовано агрокліматичні умови України та доведено необхідність і ефективність застосування зрошення. Досліджено особливості технології зрошення дощуванням та крапельного поливу. Проаналізовано сучасний стан зрошення. Наведено основні тенденції розвитку технологій та систем зрошення.

У монографії детально викладені результати досліджень УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого за проблема¬тикою стану ринку та прогнозування технічного забезпечення АПК України машинами для тваринництва та заготівлі кормів. Насамперед, розглянуто заходи державної регуляторної політики щодо розвитку тва¬ринництва в Україні. Презентовано новинки техніки для тваринництва за ексклюзивними матеріалами всесвітньої виставки «Euro Tier 2021». У книзі автори особливу увагу приділили технологічним вимогам з урахуванням нормативів Євро¬пейського Союзу до механізації скотарства, свинарства, вівчарства, птахівництва та заготівлі сіна, сінажу, силосу. Родзинкою видання є огляд систематизації технічних засобів як фрагмента регістру. Ретельно до¬сліджений вплив зміни структури господарств у контексті наповнення ринку технікою, зокрема і з погляду прогнозу технічного забезпечення АПК України машинами для тваринництва і заготівлі кормів.

Викладено результати досліджень, проведених в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого за проблематикою стану ринку та прогнозування технічного забезпечення АПК України машинами для обробітку ґрунту та сівби. Особливу увагу приділено класифікації машин і диференціації господарств за структурними характеристиками в контексті наповнення ринку технікою. Розглянуто системи обробітку ґрунту й перспективи використання техніки з їх урахуванням. Досліджено нові технічні засоби за результатами випробувань, проаналізовано стан та зроблено прогноз щодо оновлення парку машин. Висвітлено тенденції та тренди їхнього розвитку відповідно до пріоритетного переліку перспективної техніки.